Як «донецькі» на «Націю» ходили...

Найсвіжіша прем’єра Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. І. Франка – драма «Нація» за однойменною історичною книгою відомої письменниці Марії Матіос – з успіхом стартувала і з успіхом продовжує збирати повні зали. Нещодавно на постановку завітала, за словами режисера, директора театру, заслуженого артиста України Ростислава Держипільського, «найбільш незвична публіка». Нею виявилися артисти Донецького національного академічного театру опери та балету ім. А. Солов’яненка, інформує «Високий Замок».

Трупа під керівництвом відомого артиста балету та хореографа Вадима Писарєва гастролювала в Івано-Франківську. Донецька опера показувала публіці Прикарпаття два балети: «Пер Гюнт» та «Тисяча і одна ніч». Гастролі театру із Донецька відбулися в рамках культурно-мистецького проекту «Схід-Захід». На Прикарпатті гостям із Донбасу організували розмаїту культурну програму. Зокрема, артисти сходили на недавню прем’єру Івано-Франківського музично-драматичного театру ім. І. Франка - драму «Нація». Вистава, як і однойменна книга Марії Матіос, базується на реальних історичних подіях. Сценічна «Нація» – це чотири новели: «Юр’яна і Довгопол», «Прощай мене», «Вставайте, мамко» і «Не плачте за мною ніколи». Трагізм, майстерно виписаний словом Матіос, на сцені посилюється вражаючим візуальним рядом і енергетичною віддачею акторів. Молоді актори (середній вік – 24 роки), що зростали вже в незалежній Україні, проживають реальність, якій уже понад 60 років. Перед глядачем проминають «Одкровення» – моторошні історичні події післявоєнних років на Західній Україні, коли «браття пішли один на одного...». Та навіть у той смертельний час, у тих історично-політичних іграх були ті, хто зуміли залишитися Людьми (бо ж «кров не має нації»!). Герої книги Матіос мали реальних прототипів. «Людське в людині не залежить ні від часу, ні від ідеології. Свої іноді чинили гірше, ніж чужі...» – казала письменниця «ВЗ».

- На «Націю» трупа Донецької опери прийшла з ініціативи нашого губернатора Михайла Вишиванюка, - розповів «ВЗ» режисер-постановник «Нації» Ростислав Держипільський. – Це був його подарунок гостям із Донецька. Показ був закритим – виключно для артистів Донецького театру. Їх було близько шести десятків. Мені як режисеру, зізнаюся, було дещо страшнувато: чи зрозуміють? У постановці ж багато діалектної мови. Плюс на тлі усього того роздмухування проблеми розділення України... Хоча в «Нації» Марії Матіос, навпаки, є момент примирення.

- Як реагували гості зі сходу на драматизм усього того, що відбувалося на сцені?

- Спостерігали за постановкою дуже уважно. І практично від початку плакали. У них котилися сльози, вони витирали їх, а вони знову котилися... За сім показів «Нації» це був, мабуть, наш найкращий глядач. Такого емоційного сприйняття я ще не бачив. Після вистави публіка підходила до мене та акторів з найтеплішими словами. Серед артистів Донецької опери – багато молоді. Хоча були й представники старшої генерації. Чимало із цих людей, як вони зізналися, відкрили для себе досі незнані їм сторінки української історії. А тема – неоднозначна: тут і бандерівці, і стосунки між місцевим населенням та тими, кого приставили наглядати за ним... Тому навіть у найоптимістичніших своїх прогнозах не міг передбачити, що реакція донецької публіки буде саме такою. Як на мене, після перегляду вистави ці люди дійшли висновку, що ми – одна нація. Просто у різні часи опинялися у різних умовах.

- Така реакція «донецьких» – ще одне свідчення того, що ворожнечу між сходом та заходом України роблять політики?..

- Саме так. Роздвоєння України – свідома політика. Коли мова заходить про глибинні, ментальні, духовні речі, а саме на цьому побудована наша вистава, різниці між українцями сходу та заходу немає. Ми – одна нація, яка однаково бачить, сприймає та відчуває.

- Якби ваш театр запросили з «Нацією» на гастролі до Донецька...

- Залюбки поїхали б! З огляду на штучно створене протистояння, можливо, й було б трохи страшно туди їхати. Але ж є інший бік медалі: а що, якщо такі постановки – той місток, який здатен наблизити українців одне до одного. Мистецтво – найкращий шлях до примирення. Воно – не політичне, не заангажоване.


Коментар для

Вадим ПИСАРЄВ, артист балету, хореограф, художній керівник Донецького національного театру опери та балету ім. А. Солов’яненка, народний артист України

В Івано-Франківську вистави нашого театру публіка сприйняла дуже тепло та щиро. Наприкінці перебування на Прикарпатті нам зробили подарунок – перегляд вистави «Нація». Я, на жаль, у той день був змушений відлетіти до Донецька, але уся наша трупа побувала на цій постановці. Усі плакали... Вони настільки вражені побаченим, що приїхали додому переповнені патріотичним українським духом. Гора з горою може не сходитися, а люди – сходяться. Головне – людське ставлення одне до одного. За час нашого перебування в Івано-Франківську я не відчув навіть натяку на якесь негативне чи упереджене ставлення до нас як до артистів з Донецька.

Тепер у жовтні до нас на гастролі приїде Івано-Франківська філармонія. А з часом плануємо запросити до Донецька і Музично-драматичний театр ім. І. Франка.
08 Червня 2010, 22:51
Версія для друку Iнтернет-видання "Паралелі"
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Loading...
Додати новий коментар



Останні новини з категорії Культура:

Рівноапостольна Свята княгиня Ольга засяяла храмом Господнім у Дземброні (Фото)
Івано-франківські гвардійці здали кров для поранених побратимів
Найпопулярніші імена новонароджених прикарпатців назвали в Мін'юсті
В Івано-Франківську освятять першу церкву для дітей
Військові паломники з сім'ями відвідали святі місця Франківщині (Фото)