Діабетична нефропатія - причини, симптоми, класифікація за стадіями і лікування

Термін діабетична нефропатія (синдром Киммельстила Вілсона, гломерулосклероз) передбачає сукупність патологій клубочків, артерій, канальців нирок, які виникають як ускладнення цукрового діабету. Недуга має велику поширеність, здатний прогресувати, часто призводить до необхідності пересадки нирок, летального результату.

Що таке діабетична нефропатія

Одним з небезпечних ускладнень цукрового діабету є нефропатія, яка являє собою порушення або повну втрату функціонування нирок. Патогенез захворювання визначається декількома факторами:

• Гіперглікемією – відбувається порушення структури і функцій білків в ниркових мембранах, активація вільних радикалів, що мають цитотоксичну дію.
• Гіперліпідемією – за аналогією з атеросклерозом, у ниркових судинах відбувається формування бляшок, які можуть привести до закупорки.
• Внутриклубочковой гіпертонією – проявляється гиперфильтрацией, потім відбувається зниження очисної функції нирок, збільшується частка сполучної тканини.

Нефропатія діабетичного походження в історії хвороби пацієнта позначається як хронічна хвороба нирок із зазначенням стадії. За МКХ-10 хвороба має наступні коди:

• при інсулінозалежною формою діабету, ускладненої нирковими недугами – Е 10.2;
• при нирковій недостатності та інсулінової залежності – Е 11.2;
• якщо при діабеті спостерігається недостатнє харчування, уражені нирки – Е 12.2;
• при нефропатических порушення на тлі уточненої форми недуги – Е 13.2;
• за уточненою формі діабету з ураженням нирок – Е 14.2.

Симптоми

Клінічні прояви захворювання залежать від стадії недуги. На початковому етапі виникають неспецифічні симптоми:

• зниження працездатності, підвищена стомлюваність;
• виникнення загальної слабкості;
• погана переносимість фізичних навантажень;
• епізодичні запаморочення, головні болі;
• поява відчуття несвіжої голови.

По мірі прогресування синдрому Киммельстила Вільсона відбувається розширення проявів. Спостерігаються наступні клінічні ознаки захворювання:

• поява набряків особи в ранкові години;
• почастішання і болючість сечовипускання;
• тупі болі в області попереку;
• постійна спрага;
• підвищення артеріального тиску;
• судоми в литкових м'язах, біль, патологічні переломи;
• нудота і порушення апетиту.

Причини

Високий рівень глюкози в плазмі крові є основною причиною розвитку нефропатії діабетичного типу. Відкладення речовини на судинній стінці викликають деякі патологічні зміни:

• Локальний набряк і структурну перебудову судин, що виникають при утворенні в нирці продуктів глюкозного обміну, що накопичуються у внутрішніх шарах судин.
• Гломерулярну гіпертензію – постійно прогресуюче збільшення тиску в нефронах.
• Порушення функцій подоцитов, які забезпечують процеси фільтрації в ниркових тільцях.
• Активацію ренін-ангіотензинової системи, яка покликана перешкоджати підвищенню артеріального тиску.
• Діабетичну нейропатію – уражені судини периферичної нервової системи трансформуються в рубцеву тканину, тому виникають порушення роботи нирок.

Хворим на цукровий діабет важливо постійно стежити за станом свого здоров'я. Існує кілька факторів ризику, які призводять до формування нефропатії:

• недостатній контроль рівня глікемічного;
• куріння (максимальний ризик виникає при споживанні понад 30 сигарет/день);
• ранній розвиток цукрового діабету інсулінозалежного типу;
• стабільне зростання показників артеріального тиску;
• наявність обтяжуючих чинників у сімейному анамнезі;
• гіперхолестеринемія;
• анемія.

Класифікація за стадіями

При відсутності лікування нефропатія постійно прогресує. Діабетичний гломерулосклероз має наступні стадії:

1. Гіперфункція нирок. Порушення виникає при первинному виявленні цукрового діабету. Ця стадія характеризується збільшенням розмірів клітин органа, підвищеним виділенням сечі, зростанням її фільтрації. Білок в аналізах не виявляється, відсутні і зовнішні прояви захворювання.
2. Початкові структурні зміни. На цьому етапі симптоми нефропатії не проявляються. Поступово розвивається потовщення стінок ниркових судин. Синдром Киммельстила Вільсона в цій стадії виникає приблизно через 2 роки після встановлення діабету у пацієнта.
3. Починається нефропатія діабетичного типу. Вона характеризується значними пошкодженнями судин нирок. Визначити гломерулосклероз можна при плановому дослідженні сечі. В рідині з'являються білкові включення (30-300 мг/ добу). Виникає стадія через 5 років прогресування діабету. Крім того, характерним показником нефропатії є збільшення швидкості клубочкової фільтрації. Третя стадія хвороби - останній етап, на якому недуга вважається оборотним.
4. Виражена нефропатія при цукровому діабеті. На цій стадії чітко проявляються клінічні ознаки патології. Виявляється протеїнурія (виділення великої кількості білка). Вміст протеїнів у крові при цьому різко скорочується. У пацієнта з'являються набряки на обличчі і нижніх кінцівках. При подальшому прогресуванні нефропатії явище стає поширеним. Рідина скупчується в черевній і грудній порожнинах, перикарді. Якщо виявляється виражене ураження нирки, а сечогінні препарати не дають належного ефекту, призначається пункція. По мірі того, як організм починає розщеплювати власні білки, хворі стрімко втрачають вагу. Пацієнти скаржаться на нудоту, спрагу, загальну слабкість, підвищення артеріального тиску, болі в області серця і голови.
5. Уремічна. Завершальний етап нефропатії за діабетичному типу являє собою термінальну стадію ниркової недостатності. Орган повністю перестає функціонувати внаслідок тотального склерозу судин. Симптоми, характерні для 4-ї стадії, прогресують, загрожуючи життю пацієнта. Відзначається феномен Дана-Заброди, що виявляється в уявному поліпшення стану. Позбутися небезпечних пізніх ускладнень цукрового діабету можна тільки за допомогою перитонеального діалізу, гемодіалізу і трансплантації нирки.

Діагностика

Для успішного лікування захворювання необхідно його вчасно визначити. В рамках ранньої діагностики діабетичного гломерулосклероза проводяться загальний і біохімічний аналізи сечі і крові, проба Зимницьким, Реберга, ультразвукове дослідження ниркових судин. Наявність хвороби проявляється микроальбуминурией і швидкістю фільтрації клубочків нирок.

При проходженні пацієнтом з цукровим діабетом щорічного скринінгу, досліджується співвідношення альбуміна і креатиніну в ранковій сечі. При виявленні підвищеного рівня вмісту білка лікарі діагностують хворобу в стадії мікроальбумінурії. Подальший розвиток нефропатії діабетичного типу визначається контролем протеїнурії. Для цього фахівці проводять багаторазові дослідження аналізів сечі. У разі позитивного результату констатується стадія протеїнурії.

Нефропатія при цукровому діабеті діагностується при наявності білка в сечі, артеріальної гіпертензії, ураження очних судин, що призводять до порушень зору, стійкому зниженні швидкості клубочкової фільтрації. Хворобу необхідно диференціювати від інших хвороб нирок: туберкульозу, гломерулонефриту, хронічного пієлонефриту, діабетичної ретинопатії. Для цього проводять дослідження сечі на мікрофлору, УЗД органу, екскреторну урографію. У деяких випадках показана біопсія нирки.

Лікування діабетичної нефропатії

Терапія захворювання грунтується на застосуванні медикаментозних засобів, спеціального харчування і допоміжних народних засобів. На пізніх стадіях недуги потрібне використання гемодіалізу або перитонеального діалізу для заміщення функцій нирок. При крайньому ступені ураження органу потрібна трансплантація. Всі заходи по лікуванню повинні бути призначені лікарем після проведення обстеження пацієнта.

Препарати

Прийом медикаментозних препаратів є найважливішою частиною комплексної терапії нефропатії за діабетичному типу. Фахівці можуть призначити такі групи лікарських засобів:

1. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).

Еналаприл. Препарат чинить судинорозширювальну дію, сприяє поліпшенню ниркового кровотоку. Серед показань до прийому кошти значиться профілактика ішемії, лікування артеріальної гіпертензії. Використовувати Еналаприл можна на ранніх стадіях нефропатії діабетичного типу, оскільки ліки протипоказано при нирковій недостатності.

1. Антагоністи рецепторів до ангіотензину.

Лозартан – препарат, що володіє гіпотензивним ефектом. Серед його показань наводиться захист нирок при цукровому діабеті 2 типу. Дія медикаменту при нефропатії полягає в зниженні швидкості прогресування хронічної ниркової недостатності. Ліки має великий список побічних реакцій, тому перед застосуванням необхідна консультація фахівця.

1. Діуретики (тіазидні, петльові).

Індапамід – тіазидний діуретик, який допомагає виводити з організму зайву рідину, боротися з набряками при нефропатії діабетичного типу. Медикамент має багато протипоказань, тому брати його треба за призначенням лікаря.

1. Блокатори повільних кальцієвих каналів.

Верапаміл – медикамент має антиангінальну, антиаритмічну та антигіпертензивну дію. Застосовується при нефропатії для зниження артеріального тиску. Препарат виводиться нирками, не має протипоказань, пов'язаних з цим органом.

1. Альфа-, бета-адреноблокатори.

Конкор – препарат, діючою речовиною якого є бісопролол. Ліки відноситься до бета-адреноблокаторами. Його необхідно з обережністю призначати пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу. Протипоказань щодо роботи нирок медикамент не має.

Дієта

Дотримання дієти є складовою частиною комплексного лікування синдрому КиммельстилаВильсона. Список продуктів, які можна або не можна вживати, встановлюється лікарем і залежить від стадії прогресування ниркового захворювання. Фахівці виділяють кілька загальних принципів харчування при нефропатії діабетичного походження:

• Необхідно знизити добове споживання білка, щоб зменшити концентрацію шлаків в організмі. Пацієнтові належить перейти на дієтичні сорти риби і м'яса. Потім слід вживати білки тільки рослинного походження.
• При нефропатії діабетичного походження часто рекомендується обмежити споживання солі. Щоб легше впоратися із змінами харчування, в раціон потрібно включати цибулю, часник, стебла селери, лимонний і томатний сік.
• Можливість вживання їжі, багатої калієм, встановлює лікар, спираючись на результати аналізів.
• Якщо хворого нефропатією турбують сильні набряки, йому показано обмеження питного режиму.
• Для приготування їжі слід використовувати обробку парою або варіння.

Гемодіаліз і перитонеальний діаліз

Процедура діалізу являє собою очищення крові за допомогою спеціального апарату або через очеревину. Цей метод не сприяє лікуванню нирок, його застосування спрямоване на заміщення функцій органу. Для гемодіалізу використовується диализатор. Кров, надходячи в цей апарат, очищається від надлишку рідини і токсинів. Процес сприяє підтримці нормального рівня АТ, електролітного і лужного балансу. Проводиться процедура при нефропатії 3 рази за тиждень, її тривалість становить 4-5 годин.

Перитонеальний діаліз передбачає очищення крові через черевну порожнину. Проводитися така процедура може в медичних або домашніх умовах. Для перитонеального діалізу встановлюються такі показання, при яких неможливий гемодіаліз:

• порушення згортання крові;
• патології серцево-судинної системи;
• неможливість доступу до судин.

Якщо лікар з якоїсь причини відмовляє хворому в проведенні такої ниркової терапії при нефропатії, він повинен обґрунтувати своє рішення. Факторами для негативної відповіді можуть служити деякі протипоказання:

• онакологические захворювання;
• порушення психіки;
• печінкова недостатність, цироз;
• лейкози;
• поєднання серцево-судинних патологій та перенесеного інфаркту міокарда.

Прогноз і профілактика

Сприятливий прогноз при своєчасному лікуванні мають тільки перші 3 стадії нефропатії діабетичного типу. При розвитку протеїнурії можливо лише попередження подальшого прогресування хронічної ниркової недостатності. Термінальна стадія хвороби є показанням для замісної терапії або пересадки органу. Щоб уникнути нефропатії, пацієнтам з цукровим діабетом слід дотримуватися такі рекомендації:

• постійно контролювати рівень глюкози у крові;
• не допускати розвитку атеросклерозу;
• дотримуватися дієти, приписаного лікарем;
• приймати заходи по нормалізації АТ.

Відео

Діабетична нефропатія. Лікування.